У кожному місті є персона, яку згадують пошепки або з посмішкою, але завжди – з повагою. У Ліверпулі таким став Рекс Мейкін. Соліситор, чия кар’єра тривала понад шістдесят років, встиг стати фігурою міфологічного масштабу. Його боялися судді, до нього тягнулися зірки, а журналісти завжди знали – якщо справа гучна, то десь поруч буде Мейкін. Він міг здаватися суворим і старомодним, але саме його прямолінійність і відвага зробили з нього майстра своєї справи. Про те, якою була «совість міста», Рекс Мейкін, ми поговоримо далі на liverpool1.one.
Від Біркенгеда до славетної фірми в центрі Ліверпуля
Рекс Мейкін народився в 1925 році в Біркенгеді, містечку навпроти Ліверпуля, через річку Мерсі. Його родина, що мала єврейське коріння, оселилася в регіоні ще в середині 19 століття – отже, Мейкін був уже, можна сказати, корінним скаузером. Навчання в Університеті Ліверпуля, де він здобув ступінь бакалавра, а згодом і магістра права, стало першим кроком до ролі, яку він пізніше гратиме в міській історії.
У 1949 році, маючи лише 24 роки, Рекс відкрив власну юридичну фірму – E. Rex Makin & Co. Це була смілива заявка на незалежність у часи, коли система ще трималася на ієрархії та традиції. Але Мейкін одразу вирізнявся: він не прагнув бути «як усі». Він хотів бути голосом – не завжди приємним, але завжди впевненим.
Післявоєнна Британія жила в тумані змін: правова система оновлювалася, суспільство хиталося між старим порядком і новими цінностями. І саме в цьому хаосі з’явився молодий соліситор, який не боявся говорити правду вголос – навіть якщо вона ламала чужу кар’єру або суперечила інтересам впливових людей.
Юридична кар’єра Мейкіна тривала понад шістдесят років – і весь цей час його фірма залишалася в центрі Ліверпуля. До нього зверталися і за порадою, і за підтримкою. Його кабінет був місцем, де приймали складні рішення, і не раз – доленосні.
Адвокат із радикальним ядром: чому він не боявся «поганих хлопців»
Рекс Мейкін не з тих, хто прагнув працювати «чисто». Він чудово розумів, що за фасадом правової системи часто ховається людська драма – заплутана, неоднозначна, іноді геть несимпатична. Але це його не зупиняло. Навпаки, він ішов туди, де складно, де брудно, де біль.
Саме тому серед клієнтів Мейкіна – люди, яких преса таврувала, суспільство уникало, а колеги не хотіли захищати. Для Рекса репутація чи комфорт не були головними. Він радше тримався принципу, що закон повинен працювати для всіх, ніж власної вигоди.
Підхід Мейкіна: не судити, а захищати
Мейкін мав чітку позицію – адвокат не може бути суддею. Навіть якщо клієнт непопулярний, його справа гідна повного юридичного захисту. Він вірив у право на правду – і захищав його з усією суворістю ліверпульського характеру.
Серед справ, якими цей адвокат особливо пишався, були ті, де потрібна була сміливість виступити проти загального настрою. Він представляв родини загиблих у трагедії на стадіоні Гіллсборо. Домагався перегляду вироку в справі Джорджа Келлі – і переміг. А ще взявся за гучний випадок стрілянини в маєтку Knowsley Hall, захищаючи підсудного, якого зрештою визнали неосудним.
Справи Рекса, які гриміли в новинах
Іноді клієнтами Рекса ставали люди, відомі за межами судової зали. Серед них – менеджер The Beatles Браян Епштейн, для якого Мейкін колись склав контракт, що змінив британську музичну історію. Кажуть, саме в суді він одним із перших ужив слово «бітломанія» – і воно згодом стало назвою епохи.
Видатний юрист із Ліверпуля навіть представляв родину Джеймса Булгера, консультував коміка Кена Додда, працював зі знаменитими багатодітними батьками – родиною з шістьма близнюками, що народилися у Волнтоні. Його ім’я з’являлося в газетах поряд із найгучнішими подіями – не тому, що він їх шукав, а тому, що вони його знаходили.
Юридична харизма Рекса Мейкіна: як він завойовував повагу й викликав страх
У Рекса Мейкіна не було потреби демонструвати авторитет – він входив у приміщення, і все ставало на свої місця. Його стиль поєднував формальну витонченість старої школи з гострою реакцією на сучасні проблеми. Його поважали, але не завжди любили, дехто навіть відверто боявся. І справа не в конфліктах, а в тому, що Мейкін був безкомпромісним. Вимогливим до себе, ще вимогливішим до інших. Він не дозволяв халтурити. І не прощав неуважності.
Вимогливість
Молоді юристи, що працювали з ним, згадували сувору дисципліну: на кожен лист – відповідь упродовж трьох днів. Жодних «вибач, не встиг» або «в нас зараз завал». У його офісі це не працювало. Документи мали бути ідеальними – без граматичних помилок, зайвих прикметників і води.
Він виховав не одного соліситора, який згодом став зіркою у своїй галузі. І хоча учні згадували його як суворого, усі визнавали: працювати поруч із Мейкіним – це школа точності, відповідальності й гідності.
Публічність без компромісів
Рекс не ховався в тінь адвокатської таємниці. Навпаки – щотижнево виступав зі своєю колонкою «Makin his Point» у Liverpool Echo. Там він писав про все: від роботи судів до стану тротуарів у центрі міста. Його публіцистика була прямолінійна, подекуди різка – але саме це й тримало читача.
Його позиції часто викликали обговорення, а іноді – і протистояння. Але в одному Мейкін був стабільний: він говорив те, що думав. І не зважав, чи зручно це комусь на Ратушній площі або в юридичних колах. У добу, коли «бути обережним» стало новою нормою, він залишався собою – адвокатом із голосом.
Людина за мантією: філантроп, суперечлива особистість і міська легенда
Попри публічну суворість і професійну безкомпромісність, Рекс Мейкін мав іще один бік – той, що рідко потрапляв на перші шпальти, але був не менш важливим. Він підтримував мистецтво, університети, театри, лікарні. Його ім’я вписано в історію музеїв, галерей, бібліотек. Він не робив із цього піару – просто вважав, що місто має бути сильним і в судах, і в культурі.
Усе це робило його фігурою майже міфічною – з тієї самої ліги, що й інші великі ліверпульці, які залишилися в пам’яті міста не через статус, а через вплив.
Але, як і кожна сильна особистість, він мав свої темні плями.
У 1982 році Рекса Мейкіна визнали винним у правопорушенні, що тоді класифікувалось як «велика непристойність». Справа отримала розголос, але не зруйнувала його кар’єру. Ба більше – дисциплінарна палата не заборонила йому практикувати, визнавши, що один інцидент не перекреслює професійний рівень. Однак цей випадок виявив інше: наскільки стриманою та вибірковою була моральна риторика тогочасного суспільства.
Його життя було багатошаровим. Він міг захищати людину, яка осквернила єврейське кладовище – попри власне єврейське походження. Міг публічно сварити місцеву владу, а наступного дня жертвувати кошти на міську ініціативу. Міг бути різким, іронічним, навіть неприємним… Але завжди він був чесним. І саме це робило його «совістю» міста, яке не завжди хотіло чути правду.
Що з досвіду Рекса Мейкіна може взяти сучасний фахівець
Кар’єра Рекса Мейкіна – це приклад, як професія може формувати характер однієї людини й водночас впливати на міське середовище. Він відкрив власну фірму в 1949 році, а працював до своєї смерті у червні 2017‑го. А це аж 68 років у юридичній практиці!
Досвід цього видатного юриста варто переосмислити всім, хто будує кар’єру у відповідальних сферах – праві, медицині чи, наприклад, L&D. Він показував, як діяти тоді, коли правила змінюються, а принципи залишаються. І сьогодні, коли з міського ландшафту зникають архітектурні перлини, постать Мейкіна нагадує: справжня опора – це люди, які тримають курс.