Liverpool Collegiate School — гімназія для хлопчиків, яка пізніше стала загальноосвітньою школою в ліверпульському районі Евертон. Дослідімо її історію на liverpool1.one.
Передісторія
На початку 19 століття в Ліверпулі були обмежені можливості для навчання дітей, особливо тих, що походили з бідних сімей. Синів купців відправляли до жіночих шкіл, яких у Ліверпулі була сотня з гаком. В 11-річному віці їх переводили на 3-4 роки до приватних шкіл, які здебільшого перебували під наглядом місцевих церков. Підрахували, що в той час близько половини з 50 000 дітей у віці від 5 до 15 років взагалі не відвідували школу, тому більшість із них були неписьменними. Умови та викладання в жіночих школах були відверто поганими. Діти з благодійних шкіл (таких, як Блукоут) мали ліпшу освіту, хоча з ними часто поводились надто суворо.
Релігія вважалась центральним елементом хорошої освіти. У Ліверпулі з ініціативи духовенства й провідних мирян було вирішено заснувати денну школу з якісною освітою. Тоді вважалося, що наріжним каменем такого закладу мала стати християнська віра. Збори з цього приводу відбулися 12 липня 1839 року. Мета була сформульована так: “Розглянути найкращий спосіб заснування нового протестантського інституту в місті для навчання всіх класів на основі здорових релігійних принципів”.
Одразу було прийнято резолюцію, згідно з якою визначено доцільність створення школи в Ліверпулі. Пізніше сформували Керівний комітет, який складався з 36 членів, які представляли духовенство, купців, професійних чоловіків і джентльменів, промисловців, ремісників та механіків (по 6 на кожну категорію).
Була визначена необхідна цільова сума – 20 000 £, але зібрати такі кошти виявилося нелегко. Через шість місяців у касі була лише половина суми. Комітет шукав заможного й авторитетного покровителя, звертаючись до багатьох осіб, але довгий час марно. Нарешті погодився ним стати лорд Стенлі, а лорд Френсіс Егертон зі знаменитої родини Бріджвотер став першим президентом Ліверпульського колегіуму.
Коли розглянули кілька місць, де можна було побудувати школу, зупинились на великій ділянці, запропонованій Томасом Шоу на Шоу-стріт. Стиль будівлі мав бути тудорівським. Тоді стали шукати архітектора. З 29 конкурсантів обрали Гарві Лонсдейла Елмса.
Поява будівлі
Ліверпульська колегіальна школа зараз відома ліверпульцям як будівля, яка має історичне значення, віднесена до пам’яток архітектури II ступеня. Але не можна забувати, що справжнє значення будівлі – бути осередком освіти. Перший камінь у цю будівлю заклали в 1840 році, а 6 січня 1843 року відбулося урочисте відкриття навчального закладу, яке провів Вільям Гладстон, відомий політичний і державний діяч Великої Британії 19 століття.
Спочатку заклад об’єднував школи 3 ступенів – старшу, середню й молодшу. Будівля була спроєктована так, щоб учні різних шкіл навчались окремо, не змішуючись. Але пізніше старша школа стала Ліверпульським коледжем і переїхала на Лодж Лейн у 1884 році, а середня та молодша залишилися на своєму місці й об’єдналися, щоб утворити Ліверпульську колегіальну школу в 1908 році. Отже, далі тут піде мова саме про школу перших двох ступенів, яка залишилась в історичній будівлі, зведеній для Liverpool Collegiate School.
Варто відзначити, що багато традицій колегіальної школи тягнуться ще з вікторіанських часів. Серед них, наприклад, щорічне вручення нагород. Але інші з’явились уже після 1907 року, коли закладом стала керувати Ліверпульська корпорація. До речі, ця подія сталася завдяки Закону про освіту 1902 року, який дав місцевим органам влади повноваження щодо управління середніми школами. Відтоді люди, які керували містами Англії, могли допомагати дітям місцевих мешканців здобувати якісну гімназичну освіту. Подібну роль відігравала й Ліверпульська колегіальна школа.
Шкільний зал закладу був єдиним великим публічним залом для зустрічей у Ліверпулі на початку 1840-х років. Він використовувався, зокрема, для концертів, лекцій і різного роду важливих зустрічей. Якийсь час його також експлуатував ліверпульський філармонічний оркестр.
Коли в місті хороша освіта, це призводить до появи місцевих талантів. Таких, як Крістіна Пірсон-Рампіарі.
(Далі буде).