Банк Ліверпуля – найстаріша місцева фінансова установа, заснована в 1831 році. У грудні 1918 року він об’єднався з Martins Bank, щоб стати Bank of Liverpool and Martins LTD. Головний офіс був у Ліверпулі, на Вотер-стріт, 7. Згодом він об’єднувався з іншими банками, що дозволило йому стати однією з найбільших фінансових організацій Великобританії. Далі – на liverpool1.one.
Становлення
На момент заснування Банку Ліверпуля в місті вже функціонували сім приватних банків, і найвідоміший з них здійснював свою діяльність з 1773 року. Можливо, Bank of Liverpool ніколи б і не з’явився, але в 1826 Парламент видав акт, що обмежує монополію Банку Англії на акціонерну банківську діяльність у межах 65 миль від Лондона й дозволяє створення нових акціонерних фінансових установ у провінціях.
У 1829 році було створено перший акціонерний банк із головним офісом у Манчестері й додатковим – у Ліверпулі. Це був Окружний банк Манчестера й Ліверпуля. Проте місцеві комерсанти розцінили такий крок як “справжнє приниження”, адже Ліверпуль є досить великим містом, щоб мати власний банк. Тож 1831 року, з ініціативи Вільяма Брауна, було створено Банк Ліверпуля, головний офіс якого розташовувався в місті.
Перші роки діяльності
Акціонерами Банку Ліверпуля були як прості містяни, так і відомі особи, серед яких лорд-мер Ретбоун, педагог та біолог Біббі, громадський діяч, підприємець і соціальний реформатор Бут, політик, бізнесмен та винахідник Горнбі. Головою організації був Вільям Браун, генеральним менеджером Джозеф Ленгтон. Відразу після відкриття банк розташовувався в тимчасовому приміщенні на Брансвік-стріт, а трохи пізніше керівництво ухвалило рішення про покупку готелю Talbot Inn, розташованого на Вотер-стріт. Саме туди переїхав головний офіс, там і лишався до кінця свого незалежного існування.
Основна частина бізнесу банку була пов’язана з торгівлею бавовною, яка здійснювалася між Ліверпулем і Північною Америкою. Ця прибуткова справа, а також розумна політика керівництва дозволили організації відкривати численні рахунки в північноамериканських банках. Попри це, акціонерна установа зазнавала частих фінансових криз, найбільш серйозна з яких припала на 1837 рік. Тоді лише підтримка Банку Англії дозволила організації залишитись на плаву.
Загалом справи йшли непогано, і Банк Ліверпуля залишався прибутковим навіть у 1847 році, коли під час чергової кризи розорився один із найбільших банків – Королівський банк Ліверпуля. Громадянська війна в Сполучених Штатах негативно позначилась на торгівлі бавовною, але й у цій ситуації Банк Ліверпуля зміг зберегти свої позиції.
Річ у тім, що директори дотримувалися пруденційного підходу, тобто орієнтувалися на зниження потенційних ризиків, не бажаючи брати на себе захист обмеженої відповідальності, при цьому необмежена відповідальність спонукала керівництво виявляти найвищу обачність. Але зрештою 1882 року акціонерний банк таки було перетворено на товариство з обмеженою відповідальністю.
Розвиток
Після ухвалення обмеженої відповідальності Банк Ліверпуля почав зміцнювати свої позиції як провідний міський банк, здійснивши серію придбань дрібніших фінансових організацій. У 1883 році це були Arthur Heywood, Sons and Company, у 1889-му – Liverpool Commercial Banking Company, і нарешті в 1918-му – великий Martins Bank.
Bank of Liverpool and Martins
Після купівлі Мартинс Банк Ліверпуля розпочав зміцнення своїх позицій на півночі Великобританії. Придбання в 1919 році Палатинського банку стало унікальним прикладом купівлі банку, що базується в Манчестері, фінансовою установою Ліверпуля.
1920 року було придбано регіональний йоркширський банк, заснування якого припадає на кінець 1700-х років, причому на момент покупки він мав 17 філій. У 1928 році Банк Ліверпуля здійснив свою найбільшу регіональну угоду, купивши Lancashire & Yorkshire Bank. Також він безперервно нарощував мережу філій, купуючи дрібні та середні фінансові організації.
Martins Bank
До 1930 року Bank of Liverpool and Martins скоротив свою назву до Martins Bank. Тоді він уже завершував будівництво нового головного офісу в Ліверпулі й починав будувати опціонний офіс у Лондоні. На півдні Великобританії, крім великої північної мережі, відкривалися нові південні філії. Час операцій із придбання фінансових організацій закінчився, банк узяв курс на збільшення кількості філій. Так, у період з 1943 по 1956 роки було відкрито понад 60 нових філій.
Завершення діяльності
Довгий час Martins Bank залишався єдиним регіональним банком у країні, проте 1969 року він сам постраждав від поглинання. Спочатку планувалося тристороннє злиття банків Martins, Lloyds і Barclays, але Комісія з монополій встановила на об’єднання заборону, не заперечуючи при цьому, щоб Barclays став власником Martins Bank. Так закінчилася історія найбільшої фінансової організації Англії. Колишній Банк Ліверпуля втратив свою незалежність, і всі його 700 філій перейшли до Barclays Bank.